Материнське горе
Здається, всім
зрозуміле слово «війна»,
Та скільки горя
приносить вона!..
Свої очі виплакала
мати,
Чекаючи сина до
рідної хати.
А він ніколи вже не
вернеться,
На її голос не
відгукнеться.
Сина чи доньку не
приголубить,
Дружині не скаже як
її любить…
Бо життя віддав за
мир і свободу
Свого рідного
українського народу!
Багато воїнів на
полі бою полягли…
Та, шкода, мир
принести так і не змогли.
А ненька все ще
сина виглядає,
Про порятунок
Господа благає.
І буде все життя
його чекати
Стривожена і вбита
горем мати.
Член літературної студії «Роксолана»
Чумаківської ЗОШ
І-ІІІ ступенів
десятикласниця Лисечко Катерина
керівник Мисюра Л.Г.