Материнське горе

Здається, всім зрозуміле слово «війна»,

Та скільки горя приносить вона!..

Свої очі виплакала мати,

Чекаючи сина до рідної хати.

А він ніколи вже не вернеться,

На її голос не відгукнеться.

Сина чи доньку не приголубить,

Дружині не скаже як її любить…

Бо життя віддав за мир і свободу

Свого рідного українського народу!

Багато воїнів на полі бою полягли…

Та, шкода, мир принести так і не змогли.

А ненька все ще сина виглядає,

Про порятунок Господа благає.

І буде все життя його чекати

Стривожена і вбита горем мати.

Член літературної студії «Роксолана»

Чумаківської ЗОШ  І-ІІІ ступенів

десятикласниця Лисечко Катерина

керівник Мисюра Л.Г.